Music styles

House
В середині 80-х в Чикаго виник новий вид танцювальної музики - хаус. Назва походить від назви клубу Warehouse (склад). Саме там чиказькі ді-джеї вперше спробували зміксувати сингли групи Kraftwerk із звуком кардинально нового на той час пристрою під назвою драм-машина (drum machine). Вони звертались до традицій андеґраунду, і кращі сучасні треки все ще звучать трішки "андеграундно", можливо також через якість запису. Корені цієї музики - диско. Характерним в цьому стилі є ритм дискотеки: свінгове звучання, заворушливі мелодії й загальний настрій радості і веселощів. Одним словом - музика для щасливих. Класичний хаус є простим: біт - чотири чверті: 1 2 3 4 і не дуже швидкий темп (120 ударів за хвилину), що співпадає з серцебиттям танцюючого. Багато людей вважає, що барабанні семпли, які використовуються в класиці від MFSB "Love is the message" - це фундамент хаусу. Також широко використовується веселуватий вокал в дусі соул.
Хаус - танцювальний стиль, що виріс з диско-музики в 80-ті. Frequently, the house music was purely instrumental and when there were vocalists, they were faceless female divas that often sang wordless melodies. – Інколи музика хаус була чисто інструментальною, а якщо навіть із вокалом, то в виконанні безликих дів, які часто наспівують загадкові мелодії без слів.

Club House
Це відгалуження з’явилося на початку 90-х, коли хвиля комерційної музики захлеснула Європу. Також, як і в 80-х диско називали типовою клубною музикою, в 90-х сформувався напрям, єдиною ціллю котрого було заставити людей танцювати (тобто сприймати таку музику). Простіше кажучи, основа залишилася такою ж, якою й була в хаусі, тільки було видалено всі недоброзвучні мелодійні сполучення, вокал зробився "солодшим", "складні" для сприйняття пересічного слухача синкопи також було відкинуто. В результаті вийшла простенька і доступна музика з більш сприятливим ритмом і простим аранжуванням. Декотрі різновиди такої музики ще називають „handbag” (назва походить від свого роду танцю, який виконують у клубі маленькі дівчатка навколо своїх рюкзачків).
Hайбільш цікавою формою клубного хаусу можна вважати „mellow”, в якому використовується чистий релаксаційний біт та відповідні звуки.

Deep House
Глибокий хаус" - стиль, що з’явився при поєднанні "старого" чиказького хаусу і госпела. Він переповнений мелодіями, побудованими на старих (та всіма любимих) акордних прогресіях, зіграних примарним звуком електрооргану. Діп Хаус - це перед усім хаус, а потім вже глибоке звучанння інструментів.

Acid House
Друге чиказьке покоління експериментувало з більш психоделічним звуком трохи прискоренного синтезатора Roland TB303. Цей інструмент являється культовим, саме йому ейсід-хаус зобов’язаний своїм незвичайно теплим, "фанковим" звучанням. Ейсід-хаус - це поп-музика майбутнього, швидка, по-справжньому різка і весела. Відрізняється від інших стилів хаусу швидким темпом та відсутністю вокальних партій. Можливо "Ейсід гімном" являються кислотні треки від Phuture. В самому кінці вісімдесятих цей стиль відходить в глибокий андерграунд, щоб створити нові стилі – дуже швидкий хардкор, діп-ейсід, підсилюючий свідомість (але не ноги), тренс і габбер – дуже-дуже швидку течію хардкору (понад 200 ударів за хвилину).
Ейсід-хаус (назва танцювального музичного стилю кінця 80-х, з характерним темпом, близько 130 ударів за хвилину. Цей стиль сильно асоціюється з вживанням "кислоти" - екстезі (ecstasy) і LSD ). Acid-house is a sub-genre of house with the instantly recognizable squelch of Roland's TB-303 bass-line generator. – Ейсід-хаус є під стилем хаосу з характерним хлюпанням генератора басової лінії Roland's TBR-303.

Ambient
Емвієнт - музичний стиль, в котрому за рахунок використання електронної реверберації та інших просторово-звукових технологій створюються вищукані ефекти, що призводять до медитаційного стану, або створюючи ефект „відчуження". Англійською це слово означає щось на зразок "обмиваючий, обтікаючий зі всіх сторін". Ембієнтова музика може заколисувати. Тихий шелест, писки, вздохи, гудки далеких тепловозів, шуми потойбіччя переплетені з віддаленим звуками металевого скреготу, або криків. Ніяких барабанів і співу. Хоча й це можливе. Тоді це вже щось на зразок індастріалу. Добавити сюди трохи Pink Floydівського "Dark Side Of The Moon", приправленого всеможливими сучасними звуковими ефектами і обробками. Для танцю не підходить. Це електронна експериментальна музика, ідеальна для прослуховування в тиші особливо в вечірні години, коли вас ніщо не відволікає від сприйнятта тої атмосфери, яку намагається вам передати автор композицій.
Кращі емвієнт музиканти вміють маніпулювати просторово-часовими відчуттями слухача доволі вишуканими способами. Зміст і тембр багатьох ембієнт-композицій змінюється дуже повільно на великих проміжках часу. Деякі ембієнт-композитори вміють створювати позаземну атмосферу, яка швидше здається загадковою і ворожою, ніж комфортною. Ця музика для любителів чогось незвіданого, і нового.

Progressive House
Прогресів House - це різновид хаусу. З‘явився цей стиль під кінець 90-х. Характеризується наявністю симпатичної заводної мелодії і стабільним бітом в 120 - 130 bpm. Чому прогресивний - не знає ніхто. Можливо прогресивність заключається в поверненні до традицій стабільного біту і мелодійності хаусу. Як би то не було прогресів хаус сьогодні напевне сама популярна в нас у клубах музика, не рахуючи тої низькосортної попси. Progressive - стиль більшості танцювальних проектів популярних європейських виконавців - Brooklyn Bounce, Club Heads, Quicksilver, та ін. Особливо можна виділити італійське трактування прогресивності - так званий Dream House, (Dream Dance, Rhythm’n’dance) він же середземноморський Прогресів /Mediterranean Progressive/, представлений Gigi d'Agostino, Robert Miles, ATB, та ін.

Garage
В той час, як чикагські ді-джеї експериментували з драм-машиною - нью-йоркські ді-джеї в стінах клубу Paradise Garage під керівництвом Larry Levan створили інший, не поступливий в популярності хаусу напрям - гараж /Garage/ (назва клубу, клуб було влаштовано у великому гаражі). Значний внесок у розвиток гаражу внесли також музиканти із Нью-Джерсі. На дворі стояла середина вісімдесятих. Що таке гараж? Це передусім вокал в дусі соул, а потім біт. Гараж - це глибока клубна музика з корінням в ритм-н-блюзі. Послухайте примадонну британського напряму гаражу - Ultra Nate і ви відчуєте що таке гараж.

Speed Garage
1996 рік, а особливо 1997 стали часом народження та активного розростання speed-garage у музичному світі. Спочатку Сполучені Штати, потім країна техно-андерграунду - Англія, і в швидкому часі весь світ став рухатись під ритми speed-garage. Тут варто роз’яснити, що speed-garage вже спочатку стали асоціювати з новим народженням американської традиційної хаус музики. Такі музиканти і реміксери, як Todd Terry, Mousse T, Mood II Swing, Boris Dlugosch, Todd Edwards, принесли нове звучання музиці garage, котре люблять називати speed-garage. Але є ще одна галузь більш конкретна і цікава для нас - це стиль, початківцем якого, вважають старого доброго Armand van Helden. Холодна весна 1997-го подарувала нам ремікс на Sneaker Pimps "Spin Spin Sugar". Це було початком специфічного експериментального хаусу, котрий із експериментального швидко переріс в потужний танцювальний рух, по праву названий модним словечком speed-garage. Характеризуюча риса – бас лінія, буквально окуповує передній план музичної картинки і задає енергічну підкачку ритму і атмосфери у клубі. І завдяки такій рисі speed-garage стрімко популяризуєтся по всьому світу. До речі, напевно, через це декотрі називають speed-garage "танцювальною сумішшю хаусу і джанглу". Вокал більш електронний, ніж в garage (оброблений вокодерами і іншими фільтрами). Ще одна риса speed-garage - це багаточисельні та/або затяжні дільниці на котрих відсутій біт і котрі інколи служать прелюдією до другої частини композиції, заставляючи танцючих підбадьоритися наростаючою хвилею перебивки і накалкою атмосфери у клубі). Speed Garage являється зразковим клубним танцювальним гібридом старого й нового. Самі найяскравіше виражені приклади: Mousse T, Armand van Helden, Todd Terry, Double 99, Ultra Nate, 187 Lockdown, Serious Danger.

Techno
Термін техно використовується для багатьох видів електронної танцювальної музики. Особливий, нетанцювальний аспект може бути знайдений в окремому напрямку техно - ембієнт, на треках лейбла WARP. Другий вид багатьох стилів - детройтське техно. Подібно до хаусу, оригінальне техно характерне чотирма четвертями 1 2 3 4. Воно дещо швидше ніж хаус (126-130 BPM) і не завжди містить диско-хлопки. Мінімал техно - просто ритм і чуть-чуть звуку. Техно - крайність танцювальної музики, котра має ті ж самі ритмічні основи, що і інші види хаусу, але використовує більш інтенсивні синтезаторні семпли. Існує безліч варіацій на цю тему. Важкі версії, відомі як рейв і тренс, більш швидкі версіі - габбер (Голандський жанр).

Detroit Techno
Десь біля 1987 року в Детройті - місті Motown і P-funk - були створені футуристичні напрями музики. DJ-ї грали свою власну музику в клубах. Тоді це була різна музика, тепер вона звучить схоже. Експерти кажуть, що це - сплав американського P-funk і європейської синтезаторної музики (New Order і Kraftwerk). Фірмовим інгредієнтом детройтського техно являється "голий" фанковий звук аналогового синтезатора, і що саме головне, ухаючий, довбаючий ритм. Ніяких вокальних партій і приспівок. Але, революційна річ в детройтському техно - це накладка ритмів, майже поліморфічна. Хоча це не формальна поліритмія, як в африканській племенній барабанній музиці, детройтське техно - більш проста музика і часто використовує треті замість четвертей. Три героя детройтського техно це - Juan Atkins, Kevin Saunderson і Derrick May. Останній з них найбільш ортодоксальний та героїчний. Derrick May написав, наприклад, The Dance. Швидкі тарілки, нормальної швидкості барабан (брейк-біт) в поєднанні зі струнними і ритмічною тоновою лінією. Ведучий ритм зіштовхується з іншими як в ренесансній поліритмії. Juan Atkins все ще продукує музику, комбінуючи її з джангловим ритмом. Kevin Saunderson був найбільш популярним в створенні музики на межі хауса.

Hardcore
Це жахливої швидкості музика. Удари молотком по голові зі швидкістю від 150 до 220 ударів за хвилину. Знавці кажуть, якщо слухати таку музику достатньо довго, то виникає відчуття, що світ перетворився в величезну бензопилу. Хардкор - це просто прискорене техно зі спотвореними ударами плюс фрагменти відомих пісень, котрі в результаті звучать так, нібито хтось перемкнув швидкість програвача з 33-х на 45 оборотів за хвилину. Інколи здається, що це просто старий добрий speed-metal, тільки із техно-бітом в якості підкладки. Але це тільки так здається...

Trip-hop
Тріп-хоп (музичний стиль, що включає в собі елементи hip-hop, джазу, танцювальних стилів типу acid-house. Перша частина назви „trip” пов’язана з деяким психоделічним відтінком цієї повільної музики: наприклад, acid trip – один із перших представників - група Portishead). Trip-hop was coined by the English music press in an attempt to characterize a new style of downtempo, jazz-, funk-, and soul-inflected experimental breakbeat music which began to emerge around in 1993. — Термін trip-hop був вигаданий англійкою музичною пресою при спробі охарактеризувати новий повільний експериментальний брейкбітовий стиль із слідами впливу джазу, фанку і соул, що з’явилися у 1993 р.Тріп-хоп відноситься до нетанцювальної електронної музики – в часи заснування цього стилю люди називали його танцем на стільці. Досить повільна, інколи навіть депресивна музика, ломаний ритм і доволі похмурі тексти - так звучить група Portishead, слухаючи котру легше всього отримати уявлення про цей стиль. Так як темп був повільним (нижче 120 ударів за хвилину) було сказано, що цей стиль не підходить для танцю. Той хто чув Bristol Sound, погодиться з цим.

Break beat (big beat)
Спочатку послухайте Leave Home - гімн біг-біту від засновників: Chemical Brothers. Ви чуєте потужну басову лінію (як не чуєте, то вам обов’язково треба прикупити більші колонки, бо з вашими вам навіть нема чого переходити на drum'n'bass), яка відрізняється від техно і джанглу, і брейк-біт 1 2 33 4 з акцентом на першому хлопку. Цей біт штовхає до танцю, просто слухати можна щось інше. Ритми – більш-менш тріп-хопові в використанні брейк-біта, що походить з хіп-хопу, James Brown і Meat Beat Manifesto. Цей трек - відштовхувальна точка нового жанру.

Jungle, Drum’n’bass
Чому „джунглі”? Ця музика побудована на ритмі, а самий складний ритм, як відомо, водиться в Африці. Джангл появився в Лондоні. Він також називається драм-н-бейсом, тому що барабан і бас дуже характерні для цієї музики. Барабан і бас взагалі часто використовується в танцювальній музиці, році і поп-музиці. Так що назва дуже загальна, для того, щоб іменувати цей дещо високомірний стиль. Є ще також третій елемент, який є характерним для драм-н-басу - це струнні.
Ось три інгридієнти джанглу: по-перше, струнні (не скрипки, а деякий продовгуватий електронний звук, який містить також духові інструменти). Слухайте L.T.J Bukem: він надав таким вступним звукам дещо пасторальний характер. Це орієнтовано на безмежний простір звучання.
Далі - басова лінія. Вона сильно відрізняється від прямих басів хаусу. Відчувається вплив реггі. Басова лінія пливе. Вона не коливається, як у важкому клубному хаусі (габбері або хардкор), а пливе. Третій і найбільш явний елемент це - барабан. Це швидкий брейк-біт. Барабани відрізняються віт тих, що в хаусі і швидкістю і семплом. Хаус - 120 ударів за хвилину, джангл – набагато швидше. Семпл хаусу - 1 2 3 4, в той час як брейк-біт джанглу - щось типу 1 2 33 4. Також в наявності і додаткові хлопки між 3 і 4. В більшості треків, присутній тільки один ритм, якщо є більше, то гучний і швидкий брейк-біт джанглу перекриває інші.
І все це десь приблизно на сім хвилин. Додамо крики птахів. Також характерним є один момент тиші, після чого звук знову продовжується. Це стає захопливим, як тільки ви до цього звикнете (на що потрібен деякий час).

Hardstep, Techstep
Почав зароджуватись цей стиль приблизно в 2000р. Він утворився з драм-н-бейсу. Hardstep – це вражаюче швидка музика з жахливо складним ритмом і сильно, до неможливості спотвореною лінією басових інструментів. В основі стоїть структура джанглу, або драм-н-бейсу. Основний акцент в цій музиці ставиться на басові лінії. Їх спотворено настільки, що ви можете легко собі це уявити, коли візьмете велетенську бензопилу і лист бляхи і почнете різати її. Звук в результаті буде подібним. Барабанні ритми залишаються такими ж, як у драм-н-бейсі. Ще можуть бути вставки слів із фільмів, або вокальні семпли, які повторюються підчас стихання басових ліній. Характерним в цьому стилі є те, що на протязі першої-другої хвилини йде підготовка до самої основи композиції, біт спокійний, „пустий” потім йде плавне, затихання, пауза і врешті несподіваний прорив драм-н-бейс ритму в поєднанні з цими важкими спотвореними басами. При приближенні до кінця копозиції, ці паузи повторюються мінімум один максимум чотири-п’ять разів, в залежності від довжини даного треку. При цьому можливе ще й наростання звукових потоків, які при накладанні до поточного ритму справляють враження, що швидкість збільшується. Якщо вслухатися в цей ритм, то він починає здаватися навіть повільним, досить таки захопливим, цікавим. Серед цього стилю є дуже багато танцювальних треків. Семпли також цікаві: від биття по каструлі до квакання жаб, але то все звукова ілюзія, яка створюється в результаті накладки багатьох звукових потоків (до20). Яскраво вираженні ці всі особливості у таких „монстрів” даного стилю, як: A Sides - Level 2, Bad Company - Son Of Nitrous, Carbon-fourteen – ColdFront, Dred Bass – Morpheus, Dred Bass - New Destiny (Part II), Dylan & Facs - Cut Throat, Fusebox – Spectre, Genetic – Triumph, JOOR - Funky Sh!t, Keltech – Void, Matrix & Fierce – Climate, MooKee – Dropthebass, Ram Trilogy - System Erorr Y2k, RAM Trilogy – Titan, Skeptic – Vapour, Static – Illusions, Stolen – Symbioz, Vable - The Eye і ще багато-багато інших.

Gabber
Габбер - це музичний стиль, який став дуже популярним за останні сім років в Голландії. Габбер - це один із більшості стилів, що походить із того самого звуку, батьківщиною котрого є Детройт. Більшість таких стилів засновано на оригінальному звучанні. Наприклад, меллоу, хардкор, хардтренс і т. ін. Габбер - самий важкий з них. Він складається з глибоких басів, які проходять дуже швидким темпом разом з дуже частими хлопками, включаючи семпли, які постійно повторюються. Це один з самих швидких стилів музики в світі на сьогоднішній день (більше ніж 200 bpm). Безліч людей приходить на грандіозні вечірки, щоб отримати насолоду від музики і зустрітися з іншими шанувальниками габберу, і не тільки Голландії. Найбільший організатор - "ID&T" проводить кожного року безліч габбер-акцій у Західній Європі.

Trance
Це дещо посереднє між ембієнтом і ейсід-хаусом. Тренс значно безпечніший для барабанних перепонок, ніж будь-яке техно, та й під нього можна чудово потанцювати. Мета цієї музики - перенести тебе в інші світи засобом руху. Пластичний і чіткий, дуже "космічний", тренс рідко перевищує відмітку "150 bpm" (150 ударів за хвилину).

Goa, Psyhedelic Trance
Термін "Гоа" початково відносився до визначеного стилю музики, що зародилася в регіоні Індії під назвою Гоа. Не варто думати, що він виник з глибини віків і був розроблений корінними жителями цього району. Насправді музика гоа створювалась і створюється європейцями, натхненними давньою індійською культурою і філософією. Не всі люди, котрі свою музику декларують як гоа-тренс, на справді роблять гоа. Багато хто з них ніколи не були в Індії і не знають її традицій і історії. Але вони намагаються оперувати штампами, які на їхню думку, нібито відносяться саме до гоа-тренсу. Аби позбутися помилок, для такої музики спеціально введено такі визначення, як "psychedelic trance" або "psyche trance", так як це найбільш близько до істини. Рахується, що психоделічний тренс в Європі бере свій початок з Британських островів, звідкіля він потім перекинувся на Германію, Голландію, Данію і інші країни Західної Європи. Протягом деякого часу він з’явився в Америці. Як же звучить гоа-тренс? Тут практично немає бухкаючої бас бочки, яка так характерна для хард тренсу і хаусу. Все дуже м’яко, гармонійно і плавно. З іншої сторони, характерною рисою саме психоделічних версій тренсу (в тому числі й гоа) являються динамічні булькаючі і постійно самотрансформучі аналогові синтезаторні лінії, накладені одна на одну. Цей ефект дозволяє створювати дуже замисловату музикальну тканину із гармонічних ліній, що безумовно, зумовлює вплив на людське сприйняття такої музики. Як вже говорилось вище, гоа і psychedelic тренс майже не мають важких низів, за винятком тих треків, де для створення ментальної атмосфери звук був оброблений еквалайзером і в деяких місцях прослуховуються суб-басові пульсації. Такий підхід до звуку надає відчуття легкості і польоту, що дуже добре як для пасивної, так і для активної медитації (наприклад, танцю). На відміну від хаусу, техно, брейкбіту та інших стилів танцювальної електронної музики, психоделічний тренс має під собою велику езотеричну основу. Це не голий танцювальний стиль, і люди, які творять тренс такого роду, не просто пишуть музику. Якщо ви подивитесь будь-яку тренсову компіляцію, то обов’язково знайдете там сотню посилань на ідеї характерні для буддизму, індуїзму та інших східних релігійних течій, а також на ідеї, що проповідуються прихильниками нью ейджа. Такий солідний і концептуальний духовний базис існує ще хіба що в деяких ембієнтових (індустріальних) напрямах. Часто, знайомлячись з назвами композицій, та і з назвами, тих хто грає психоделік тренс, можна зустріти такі поняття як чакри, астральна проекція, астральні оболонки та інші терміни, так характерні для езотерики Сходу. Якраз ці ідеї, поняття і філософські концепції формують відповідний підхід і до написання музики. В процесі людської еволюції цивілізація вбирає в себе і переварює, переосмислює все більше вчень, взятих з різних культур. Музика також не є винятком .Якщо підходити до всього розумно, то прослуховування психоделічного тренсу може доставити вам багато приємних годин. І на кінець декілька імен і лейблів, безпосередньо пов’язаних із psychedelic trance: Tip Records (the infinity project, doof); Symbiosis Records (technossomy, astral projection); Perfecto Fluoro (the man with no name); Dragonfly (hallucinogen); Flying Rhino (green nuns); Blue ROOM (junoreactor, etnica, koxbox); Transient (power source, disco volante).

Industrial
Індустріальна культура, що походить від футуризму, знайшовши відображення в мистецтві, частково відобразилася в конкретному стилі музики, музиці – індастріал. Індастріал – це експериментальний напрямок, він може складатися з елементів різних стилів. Однією із галузей індастріалу є емвієнт.